Просинайтесь, Українці, й Україно!
Болить серце за тебе, рідненька країно!
Всі вставте з колін, дорогі Українці,
Щоб Вас не втовптали в грязюку чужинці!!!
Дуже голосно душа моя тепер кричить.
Поетичне вже слово моє не мовчить.
Я змушена писати нині про все те,
Що з душі моєї, й серця мого йде.
Всі хочемо ми кращого для всіх життя.
Все погане нехай йде далеко в забуття.
Давно пора вже все змінити в Україні,
Щоб всім краще нам жилось на Батьківщині.
Ми захистимо тепер свою країну,
Щоб заробітчани повернулись в Україну.
Зі сходом й заходом теж хочемо дружити.
Ми заслуговуємо усі краще жити!!!
Пані.Аллочко,гарний вірш,весь пропитаний любов'ю до України,але є неточності, Ви просто помилимлися.Там Ви пишите,щоб йшло все погане в майбуття,а мабудь требе в забуття.А так гарно.
Патріотичний вірш, але не все так просто. Для роздумів, дозвольте Вам запропонувати прочитати своє оповідання із циклу Голосіївські оповіді про євромайдан... Дякую за Вашу позицію.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Це зізнання у пристрасті, що торкається глибин душі. Але розуміємо, що відповіді на "і впевнено знати, що хочеш взаємно мене обіймати" поки немає...
virchi: Пронизливий вірш про жахи нічної атаки, що розкриває глибину травми людей, їхню лють на російського фашиста-окупанта-ката та значимість Києва як серця нації, яке ворог намагається вбити.
virchi: Відчувається, що питання не повсякденне - обставини змушують думати про від'їзд. Але серце кричить проти. про тих, хто навіть у найважчі часи не може покинути Батьківщину. Така вірність зем
у Вас 
0
Ви просто помилимлися.Там Ви пишите,щоб йшло все погане в майбуття,а мабудь требе в забуття.А так гарно. 
