| Моя душа зашита білими нитками, З дірок від голки сочиться моя кров З тих давніх пір,коли не стало в світі мами Коли у небо пішла її любов.
Чому ж так рано,о,добрі люди? Пішла від мене у далеку вись, Ніхто не скаже:" Вже якось буде Не плач,дитинко,краще- посміхнись!"
О.як же боляче- не описать словами Та коли тяжко завжди,як колись У своїх снах я пригортаюся до мами І чую ніжне"краще -посміхнись!"
| 
у Вас 
0
