Г. Сковорода – М. Ковалинському (У Повчання Нинi Сущим)
Г. Сковорода – М. Ковалинському
(У Повчання Нинi Сущим):
З тобою грубим та обтяжливим я був.
Зiзнаюсь я, впродовж кiлькох останнiх днiв,
Я сам собою дуже був незадоволений.
Коли нудьгую я, коли я роздратовний,
Не можу я себе як слiд контролювати,
Не можу бачитись, не можу розмовляти.
З тобою я тодi непарвильно вчинив.
Але не можу, друже мiй, не сумувати,
Коли вiдраду я свою i втiху втратив.
Бо бiльш за все у свiтi дружбу я цiную.
Тому, коли втрачаю друга, я сумую,
Вiддаючись на самотi своїй печалi,
Як та людина, що коня свого втрачає,
Або втрачає при пожежi рiдну хату.
Таких людей завжди потрiбно вибачати.
Тож вибач, друже, бо тепер я втратив того,
Хто найдорожчим був, i я боюсь за нього.
Тож у життi моїм настала темна смуга,
Бо що дорожчим є за душу i за друга?
Мiй друг у панському дворi, там небезпечно,
Багато злочинiв й обманiв безперечно.
Ти молодий i недосвiдчений, не знаєш,
Коли обманюють тебе, мораль втрачаєш.
I ти тодi перед спокусами не встоїш.
Я бiльш досвiдчений, тому я непокоюсь.
Чим дух заповнити, про кого пiклуватись,
Якщо без нього доведеться залишатись?
Як далi жити? Без турноти, нiби сам.
Туробота – рух душi, вона i є життям.
Кожен пiклуєтся про рiзне, про насущне,
Турбуюсь я про юнакiв до мене дружнix.
Той, хто працює, вiдпочинок також має,
Там де турбота, там i радiсть прибуває.
Скупий про золото турбується, страждає,
Все ж, як подумає, то радiсть вiдчуває.
Так само я люблю за друзiв хвилюватись,
I неодмiнно вiд думок таких втiшатись.
Це найсолодше вiдчуття i дуже гарне,
Коли душа є добра, що до тебе прагне.
Якщо є дружба, то приємно нам буває,
Тiльки з любов’ю подарунки я приймаю.
Навiть якщо у свiтi iнших втiх бракує,
Важливо те, що той, хто любить все ж iснує.
I хочеш ти, щоб був з тобою вiн подовше,
I почуття це найдорожче, найсолодше.
У чому сенс життя людського полягає?
Турбота, радiсть, слава, що все це являє?
Для мене є найважливiшим, що я знаю –
Душа є дружня, що про мене пам’ятає.
I душу цю в своїм життi цiную бiльше,
Нiж пiрамiди й мавзолеї для величних.
Що є бiльш вiчним i розсудливим в природi,
Нiж благородна та душа, що поруч ходить.
Завжди про Яшка непокоїтись я буду,
Щоб вiн мене теж полюбив, хоч вiн вже любить.
Адже любов з любовi тiльки виникає.
Бажаючи її, я першим закохаюсь.
Як не любить менi його, не уявляю.
Якби з тобою лихо трапилось, я знаю,
Я б також був занепокоєним, не просто
Менi байдужим бути, хоч ти вже дорослий.
Заради тебе я лишив життєвий спокiй,
Пустився в хвилi я, i протягов двох рокiв,
Я стiльки наклепiв зазнав i ворожнечi,
I ненавiсть я вiдчував, i iншi речi.
В iншому разi, я б свiй спокiй не залишив,
Свого здоров’я й репутацiї не знищiв.
Якби не ти, то не було б моєї згоди,
На їхнi всi наполягання i вимоги.
Дуже обурювався я, коли прохати
Тебе приходили нiмецьку викладати,
Вiд грецькою занять хотiли вiдiрвати,
До двору паньского хотiли надiслати.
Тобi скажу я, що тодi таке буває,
Коли у матерi дитину вiдберають.
Якби погодився, було б тобi нелегко,
I там було б тобi до смертi недалеко.
Тодi пiдозрювали мене, дивувались,
А вороги мої вiдверто ще й смiялись.
Чому про тебе так пiкуюсь я завзято?
Вони казали, що бiльш навiть, нiж про брата.
Якщо ж про Якова турбуюсь, його долю,
То зрозумiй, що це пов’язано з тобою.
Його дав привiд i нагоду полюбити,
I спонукав ти тиху пристань залишити.
Навiть якби ти був мiй ворог, мене скривдив,
Тебе ненавидiти все одно не змiг би.
Пiд час, коли я злюсь, про гнiв я забуваю,
Коли до мене хтось прихильнiть виявляє.
Коли мене хтось любить, то заради того,
Вiддати половину днiв життя готовий.
Заради друга можу я ризикувати,
На нього б змiг своє життя я витрачати.
Комусь здається, що я злюсь, все ж це не гнiв,
Не гарячкує лише той, хто не любив.
Краще, нiж ви, собi я можу уявляти,
До чого прагнути, i чого уникати.
Доки себе я усвiдомлювати вмiю,
Доки душа моя все ще керує тiлом,
Я буду дбати про людей, їх цiнувати,
Аби любов людей шляхетних здобувати.
Для мене слава це, життя, це радiсть, цiннiсть,
Любов – то нiжнiть, то є чеснiсть, та прихильнiсть.
Моє здоров’я не таке вже як ранiше,
Все ж найдорожчий ти i значиш ти найбiльше.
З самотнiстю погоджусь я, це не проблема,
Якщо залишишся лиш другом ти для мене.
Форматування твору повинно бути саме таким, чи воно втратило будову під час копіювання до форми для публікації?
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Чи правильно зрозумів вас: образ риби може символізувати душу, що звільнилася від земних обмежень, або ж саму пам'ять, що нарешті знайшла спосіб проявитися.
у Вас 
0