| Г. Сковорода – М. Ковалинському
(У Повчання Нинi Сущим):
З тобою грубим та обтяжливим я був.
Зiзнаюсь я, впродовж кiлькох останнiх днiв,
Я сам собою дуже був незадоволений.
Коли нудьгую я, коли я роздратовний,
Не можу я себе як слiд контролювати,
Не можу бачитись, не можу розмовляти.
З тобою я тодi непарвильно вчинив.
Але не можу, друже мiй, не сумувати,
Коли вiдраду я свою i втiху втратив.
Бо бiльш за все у свiтi дружбу я цiную.
Тому, коли втрачаю друга, я сумую,
Вiддаючись на самотi своїй печалi,
Як та людина, що коня свого втрачає,
Або втрачає при пожежi рiдну хату.
Таких людей завжди потрiбно вибачати.
Тож вибач, друже, бо тепер я втратив того,
Хто найдорожчим був, i я боюсь за нього.
Тож у життi моїм настала темна смуга,
Бо що дорожчим є за душу i за друга?
Мiй друг у панському дворi, там небезпечно,
Багато злочинiв й обманiв безперечно.
Ти молодий i недосвiдчений, не знаєш,
Коли обманюють тебе, мораль втрачаєш.
I ти тодi перед спокусами не встоїш.
Я бiльш досвiдчений, тому я непокоюсь.
Чим дух заповнити, про кого пiклуватись,
Якщо без нього доведеться залишатись?
Як далi жити? Без турноти, нiби сам.
Туробота – рух душi, вона i є життям.
Кожен пiклуєтся про рiзне, про насущне,
Турбуюсь я про юнакiв до мене дружнix.
Той, хто працює, вiдпочинок також має,
Там де турбота, там i радiсть прибуває.
Скупий про золото турбується, страждає,
Все ж, як подумає, то радiсть вiдчуває.
Так само я люблю за друзiв хвилюватись,
I неодмiнно вiд думок таких втiшатись.
Це найсолодше вiдчуття i дуже гарне,
Коли душа є добра, що до тебе прагне.
Якщо є дружба, то приємно нам буває,
Тiльки з любов’ю подарунки я приймаю.
Навiть якщо у свiтi iнших втiх бракує,
Важливо те, що той, хто любить все ж iснує.
I хочеш ти, щоб був з тобою вiн подовше,
I почуття це найдорожче, найсолодше.
У чому сенс життя людського полягає?
Турбота, радiсть, слава, що все це являє?
Для мене є найважливiшим, що я знаю –
Душа є дружня, що про мене пам’ятає.
I душу цю в своїм життi цiную бiльше,
Нiж пiрамiди й мавзолеї для величних.
Що є бiльш вiчним i розсудливим в природi,
Нiж благородна та душа, що поруч ходить.
Завжди про Яшка непокоїтись я буду,
Щоб вiн мене теж полюбив, хоч вiн вже любить.
Адже любов з любовi тiльки виникає.
Бажаючи її, я першим закохаюсь.
Як не любить менi його, не уявляю.
Якби з тобою лихо трапилось, я знаю,
Я б також був занепокоєним, не просто
Менi байдужим бути, хоч ти вже дорослий.
Заради тебе я лишив життєвий спокiй,
Пустився в хвилi я, i протягов двох рокiв,
Я стiльки наклепiв зазнав i ворожнечi,
I ненавiсть я вiдчував, i iншi речi.
В iншому разi, я б свiй спокiй не залишив,
Свого здоров’я й репутацiї не знищiв.
Якби не ти, то не було б моєї згоди,
На їхнi всi наполягання i вимоги.
Дуже обурювався я, коли прохати
Тебе приходили нiмецьку викладати,
Вiд грецькою занять хотiли вiдiрвати,
До двору паньского хотiли надiслати.
Тобi скажу я, що тодi таке буває,
Коли у матерi дитину вiдберають.
Якби погодився, було б тобi нелегко,
I там було б тобi до смертi недалеко.
Тодi пiдозрювали мене, дивувались,
А вороги мої вiдверто ще й смiялись.
Чому про тебе так пiкуюсь я завзято?
Вони казали, що бiльш навiть, нiж про брата.
Якщо ж про Якова турбуюсь, його долю,
То зрозумiй, що це пов’язано з тобою.
Його дав привiд i нагоду полюбити,
I спонукав ти тиху пристань залишити.
Навiть якби ти був мiй ворог, мене скривдив,
Тебе ненавидiти все одно не змiг би.
Пiд час, коли я злюсь, про гнiв я забуваю,
Коли до мене хтось прихильнiть виявляє.
Коли мене хтось любить, то заради того,
Вiддати половину днiв життя готовий.
Заради друга можу я ризикувати,
На нього б змiг своє життя я витрачати.
Комусь здається, що я злюсь, все ж це не гнiв,
Не гарячкує лише той, хто не любив.
Краще, нiж ви, собi я можу уявляти,
До чого прагнути, i чого уникати.
Доки себе я усвiдомлювати вмiю,
Доки душа моя все ще керує тiлом,
Я буду дбати про людей, їх цiнувати,
Аби любов людей шляхетних здобувати.
Для мене слава це, життя, це радiсть, цiннiсть,
Любов – то нiжнiть, то є чеснiсть, та прихильнiсть.
Моє здоров’я не таке вже як ранiше,
Все ж найдорожчий ти i значиш ти найбiльше.
З самотнiстю погоджусь я, це не проблема,
Якщо залишишся лиш другом ти для мене.
|
у Вас 
0
