Світлана Моренець
СЛОВА ЛЮБОВІ
Частіш кажіть своїй коханій
Любові ніжнії слова,
Такі ласкаві і жадані,
Щоб аж чманіла голова.
Шепчіть їх, аж до щему в серці,
До спазму в горлі, аж до сліз,
Як спраглому води джерельце −
Для неї ці слова твої.
На них кохана так чекає,
Буває, що роками жде
І все життя їх пам'ятає,
Назавжди в серці збереже.
Ще вдвох ви на життєвій ниві –
Тож не соромтесь, говоріть,
Допоки разом, поки живі,
Не тлійте – полум'ям горіть!
Горіть, кохайте, ще не пізно,
Кажіть − ще є кому сказать!
Чатує десь година грізна,
Щоб лет кохання обірвать.
Тоді у відчаї смертельнім
Впаде на груди голова
І серце обпечуть пекельно
Усі несказані слова.
І вовком витиме ридання:
«Не долюбив! Не все сказав…»
Її не вернуть ці зітхання.
Якщо любив – чого ж мовчав?
Цих слів багато не буває,
Їх зайвий раз сказать не гріх,
Тож, хто любов у серці має,
Спішіть, не бійтесь, говоріть!
Пораду-підказку написав вам у приватному повідомленні. Проте якщо у вас раптом (але цього не повинно бути) немає програми "Блокнот", відредагуйте цей вірш на у кінці рядка просто "відбийте" клавішею "ентер/ввід" переніс рядочків.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
0
