Я чув Господній відчай з неба: «О, люди добрі! Що вам треба, Щоб ви усі жили в любові, Без війн, насильства, зради, крові?
Чому не хочете радіти Пташкам, деревам, сонцю, квітам? Чому своє життя і долю Перетворили у неволю?
Невже, на це я сподівався, Коли цей світ вам дарувався? І що тепер робить я мушу Щоб повернуть вам серце й душу?»
Я чув Господній голос з ночі І сльози застилали очі. Той Хрест, Розп,яття і Голгофа... Ми всі робили це потроху, Господні мрії і надії - Тепер як біль Святій Марії.
Я закричав: «Отець Небесний! Якщо якась душа воскресне - Втішайся цим - Твоє збулося! Нехай лише оце вдалося - То слава Богу! Слава вічна! А суть людська - вона довічна...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
