Ви мені зауважили слушно:
"C"est la vie, mon amie, c"est la vie."
Тільки я почуваюся скрушно
Від нападок моїх vis-a-vis.
Дорікають мені, що тупенька,
Всіх повчаю, "свята простота",
Як метелик малий, одноденка,
Що з ромашки життя спогляда.
Мають рацію ті опоненти.
Вчили розуму змалку батьки.
Та важливі життєві моменти
Не осмислить мій розум слабкий.
Всі по-своєму з розуму сходять
Через почесті, гроші, любов.
Часом наміри в пекло заводять
Тих, що мчать по життю стрімголов.
Що ми скоїмо, нам невідомо.
Буде те, що дає нам Господь.
Все сприймати потрібно свідомо.
Долі вибрики не побороть.
Оптимістів на світі багато
У спокійні для людства часи.
Тільки як оптимізм зберігати
У хвилини занепаду сил?
Ваша правда, мій відданий друже.
Всі думки про життя не нові.
На сукенку в горошок це схоже
C"est la vie, mon ami, c"est la vie.
Дякую за пояснення. Так, як кажуть - кожен по-своєму з розуму сходить... Стає божевільним, Боже вільним, вільним від Бога, подумайте над цим будь ласка. А кожна людина потребує різного, інколи, декому, для найбільшого щастя потрібен окраєць хліба... А іншому мало багатомільярдних статків. А про моральні чесноти і говорити не треба, першому - вони даровані долею, а другий поняття не має , що це таке. Дякую за вірш.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
