Тарасу Григоровичу Шевченку

Скільки серце зуміло вмістити

В себе болів, жалів і скорботи,

Скільки сил Йому стало, щоб жити

Для народу в душевній турботі.

Як вмістились в Його щиру душу

Всі страждання людей України.

Він для спокою, волі і миру

Словом міг би  підняти руїни.

Для Оксан,Катерин, Василинок

Гарну долю вимолював ревно,

Ружі рвав, і до ніг слав барвінок.

Малював їх красу в дні буремні.

Поміж гніту і утисків світлом

Осявав Він стежину віршами,

Ніс свободу, стокрилену вітром,

Щоби краще жилось нам із вами.