Які чудові сині небеса! Безмежна велич без кінця і краю, Хмаринок білих неземна краса,, В своїх думках я з вами відлітаю.
Хмаринки білі схожі на людей: Одні яскраві,інші ледь помітні Одні величні,схильні до ідей, А інші - просто люди пересічні.
Одні душею добрі,інші- злі одні прості й відверті,інші скритні Та всі ми невідомі і "круті" Всі перед Богом ми прості і грішні.
І летимо мов ті біленькі хмари шукаючи тепленький сонця диск, Долаючи недуги,зло і чвари Бо все життя- це боротьба і риск.
І хто сильніший, має силу волі Той вистоїть,на дно не упаде, Не скориться своїй недобрій долі, Почату справу завжди доведе.
Я голову схиляю перед ними, Людьми,які не плачуть до кінця Які ідуть,здолавши шквал і зливи Та спалюють до тла свої серця
Ради життя,ради своєї мрії Злітають в небо,підкорюють моря В ім'я любові, віри і надії, Щоб не погасла зіронька -зоря!
І хто сильніший,має силу волі Той вистох
|