І знову ти явилась наяву.
Не в сні, не в мріях, мареві, видінні...
Чому ж не віриш, що давно живу
тобою лиш?
Чому ти десь блукаєш в моїх снах,
а потім із реальності тікаєш,
летиш удаль мов дикий птах?...
і знов зникаєш...
Все перетвориться на сон,
та не повіриш, хоч і знаєш...
Душа - забудь про унісон...
чому болиш?...
|