До багатьох письменникам натхнення , як правило , приходить в момент розслаблення ,
а саме вночі . Хтось чекає ранку з думкою: " Встану вранці і запишу " ,
і в більшості випадків втрачає думку а далі і саму історію. А інші піднімаються з
тепленького ліжка і біжать до комп'ютера або друкарської машини , щоб ні в якому
разі не загубити приплив того самого натхнення , коли народжуються на світ
великі чи малі шедеври.
***
Олег піднявся з ліжка , і спробував видавити з себе хоч пару рядків
свого недавно розпочатого роману , але до нього явно не йшло натхнення :
Він присів біля старого цегельного каміна і закурив:
- Хм, не мій сьогодні день , не мій !
Він сильно затягнувся і випустив густий білий дим вгору. Обвів очима стіни кімнати
зупинився на підвіконні , де стояла невисока кришталева ваза з засохлими квітами.
Потім його погляд перенісся на тріщинку в стіні. Він пам'ятав ці стіни , кожен цвяшок,кожну картинку наклеєну ним колись на старі шпалери.
Давно він тут не був , давно.
І ось нарешті він знайшов час приїхати. Якби не задумав писати роман ,
то напевно і не приїхав би , але в міській суєті зовсім не пишеться .
Він сподівався відпочити тут від міста , знайти натхнення і вирішити ,нарешті, про що буде роман.
Матеріалу у нього було багато , але треба ж його зібрати в один твір , та так, щоб
на цей раз його видавці не називали нездарою , щоб прочитавши , повірили в нього як у письменника.
У голові він придумував початок , а очі не відриваючись дивилися в камін.
У ньому був неприбраний попіл , залишки дров і якогось сміття. Багато років його ніхто не розпалював .
По тілу пробігла легке тремтіння чи то від спогадів чи то від холоду.
"Треба зігрітися " - продумав Олег і підійшов до старої перекошеної шафи ,
яка майже спираючись на стінку стояла , ніби відбувала покарання , у кутку величезної кухні .
Зі скрипом відчинивши дверцята він провів пальцем по поличці навколо якоїсь філіжанки:
- Скільки пилу ... давненько тут ніхто не протирав . Та так і є, скоро три роки
як померла мама , а батькові було не до прибирань . Важко було тут татові , туга за мамою не давала спокою.
Знайшовши в шафі літрову пляшку батьківській фірмової наливки
" Іванівка на сливах " (так її жартома прозвав батько в честь самого себе) , Олег налив собі трошки у сірувату склянку ,
перш протерши її куточком сорочки . Відсьорбнувши буквально ковток ,
він відчув як приємне тепло розливається по його тілу.
Він підійшов до каміна , вийняв із-під нього кілька полін і розклав їх аби як.
Олег намагався розпалити , але дрова трохи відсиріли і не спалахували .
Продовжуючи наполегливо чиркати сірниками йому все таки вдалося побачити довгоочікуваний вогонь.
По кімнаті миттєво розійшовся запах димку. Олег присів у крісло з наливкою
в руці і замислився. Він думав про те , як тут спокійно , як тихо. Очі його потроху
закривалося . Він не хотів здаватися , але сон був сильніше від нього . Чоловік дрімав. Йому щось снилося ...
Сни .
-Тату , мамо , дивіться , що я знайшов , це стародавня монетка ! - Кричав маленький хлопчик
підбігаючи до чоловіка - це скарб ?
- Скарб , скарб , сам ти скарб - розсміялася молода жінка.
- Ну показуй , що знайшов , шукач скарбів ти наш , сказав чоловік і загнавши
лопату глибоко в землю зробив крок назустріч синові .
Хлопчик простягнув батькові монетку. Вона була брудна і окислена.
Батько розглянув монетку і погладив хлопчика по голові:
- Точно , скарб ! Ох , який козак зростає , правда мати! ?
Жінка глянувши схвально на чоловіка сказала хлопчикові :
- Ну , йди , пошукай ще скарб , може знайдеш і інші , а нам копати треба , раптом дощ .
***
У каміні тріснуло поліно і Олег на частку секунди розплющив очі , але вмить знову заснув :
- Олег , ну чому двійка ? Ну що тобі заважає вчиться , що ? Чим ти зайнятий? Вештаєшся невідомо де ? Олег ,
ти зрозумій , що навчання світло - твердив батько.
- Ну тату , ну вивчу я , вивчу . Вивчу і все перездам . Мамо , ну скажи хоч ти батькові, що я вивчу .
Ви що, ніколи уроків не прогулювали ? Та ви самі молодими були , повинні і нас зрозуміти .
Ми з хлопцями допомагали Васі картоплю копати . У нього мати хвора , а батько у в'язниці.
Ну осінь вже на межі, а картопля в городі ще . Ну як не допомогти ?
Ви ж самі вчили ближнього в біді не кидати . Я зараз же піду і вивчу .
Хлопець пішов і зупинився за дверима , а батько подивившись на матір з гордістю сказав :
- Справжнім зростає , чуєш дорога , чоловіком зростає , людиною!
У матері на очі накотили сльози , і вона притиснувшись до батька кивнула .
***
- Що ? Як повістка ? Ти ж в інституті вчишся ? Як в армію , коли ?
- Завтра мамо , завтра . Ну не можу я косити , пацани пішли , а я ? Ну прийду , довчуся .
Ось тато так само вчився і нічого , прекрасний спеціаліст.
- Тато навчався .... інші часи були , інші порядки , а зараз?
- А що зараз ? - Заступився батько - армія завжди армія. Нічого , нехай іде .
Порядку навчиться , сильнішим стане . Іди синку , з Богом ! Мати , приготуй все необхідне.
Син у нас зовсім дорослим став.
- Бережи тебе Господь , синку - тихенько перехрестила сина мама і пішла збирати речі.
***
-Чоловік у житті повинен зробити три речі : побудувати будинок , посадити дерево і народити сина.
А ти синку не думаєш про сім'ю ? У мене в твоєму віці вже ти бігав . А ти -кар'єра , кар'єра ... писанина одна в голові. Все успіху шукаєш? А якщо успіх так і не прийде? А що потім? Кого після себе залишиш ? Що залишиш ?
- Батьку , ну не пили ти сина , майже з криком вимовила мама.
Я ніколи раніше не чув , щоб вона так розмовляла з батьком.
Вона взагалі завжди була спокійною, розміреною а тут , майже зірвалася .
Я бачив як вона ховала очі , їй було соромно , але такі випадки повторювалися все частіше.
- Ти синку не ображайся на матір , роки та й хвороба . Мама тобі не скаже , але недовго їй залишилося .
Ти б частіше до нас заїжджав .
- Я постараюся тато , обіцяю .
Хвіртка закрилася . Коли вона відкрилася знову , матері вже не було.
- Я ж не зможу тут без неї , сину , не зможу. Я в будинок престарілих написав , щоб мене прийняли.
- Ну навіщо ти так , тату , ти до мене переїжджай . У мене багато місця , та й удвох веселіше буде .
А в село влітку будемо навідуватися , гриби збирати , ягоди.
Я їду, справи невідкладні . Пробач . Ну не ображайся , я через тиждень приїду , і заберу тебе до себе . Чуєш тату? Ну , не сумуй !
***
-Батьку , де ти ? Я приїхав , батьку !
Іван сидів у кріслі біля каміна. Поруч стояв чемодан , в руці ключ від вхідних дверей. Він чекав сина ...
чекав ,та так і не дочекався.
-Батьку , батьку ....
Він не відповів.
***
Олег повернувся в кріслі. У каміні догоряли дрова. Він глянув на годинник.
- Скільки ж я спав? П'ятнадцять хвилин? Дивна штука сон. Все життя перед очима пролетіло . І батьки , як живі.
Все як наяву. Він підійшов до комп'ютера , відкрив блокнот і почав набирати текст першого рядка нового роману ...
Прочитав, навіяло згадку про своїх покійних нині батьків. І хай у мене все було далеко не так, але згадав, згадав тата й маму, а отже, Ваш твір, пані Наталю, схвилював, зачепив за живе. Хоча відносно вашого героя, то навряд чи зможе він написати путній роман про своїх батьків, коли за життя батька не зміг бодай трохи закреслити його лінію смутку й самоти.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
