Легкий туман укрив вечірнє місто, Закутавсь обрій в ночі оксамит. Лиш ліхтарів осяяне намисто Над сонною рікою мерехтить. Земля втонула в жаданім спокої, Розтала в ночі денна метушня Й на неба зоряного темному сувої Зникає слід згасаючого дня.
Гарно вимальовується картинка згасаючого дня, але вірш потребує правки, бо в такому маленькому вірші - не допустимі повторення ( в ночі). Повторення взагалі не прикрашають, та й "Закутавсь обрій ", як на мене, читається важкувато. Давайте попробуємо змінити цей рядок так: І обрій опустився в оксамит - не змінюється ні розмір, ні рима, та ще й уникнемо повтору. Мою увагу ще привернув ось цей вираз "Земля втонула...", а може, краще - спочила, затихла, але все це тільки моє суб'єктивне бачення, а рішення за автором.
Дякую, пані Катерино, за Вашу оцінку. У процесі творення нових поезій я обов'язково врахую Ваші зауваження, проте цей твір залишиться у початковому варіанті.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
