Переконуюся на власному досвіді, що в літературі є вічні теми...
ЗВЕРХУ ВИДНІШЕ
1996 р.
Якось десь в далекім лісі вирішили звірі,
Що пора людьми їм стати: чесно жити, в мирі.
Маски модні начепили, одяг підібрали…
Так змінились, що знайомі ледь їх впізнавали.
Лев, як їхній президент, у своїй промові
Сповістив, що всі закони стали в лісі нові:
«Заєць з Вовком до ставка ходять на рибалку,
А Лисичка Каченя виховує змалку,
Грає з Бджолами Ведмідь в шахи під сосною…
Всі стоять за одного дружною стіною!»
Понад лісом на той час Хмарка пролітала.
Відпочить на дуб старий просто з неба впала.
Тут сердешну подив взяв: «Чом вона не знає,
Що в цім лісі, крім людей, звірів геть немає?»
(Бо ж цікавою була, як і кожна жінка,
Що, де робиться і як знала все Хмаринка).
Милувалась тим життям зранку аж до ночі.
І від щастя просльозилось серденько жіноче:
- Відпочину й полечу далі білим світом,
Скрізь усім я розкажу, як тут гарно жити.
Сон чудовий оповив повні щастям очі…
Раптом дивний шум мала чує серед ночі.
Бачить: хижаків юрба унизу зібралась
І ділити дичину по-звірячи взялась:
Хто сильніший, той собі відриває більше,
Не боїться, що комусь й крихти не залише.
Та не тільки дичину готові порвати,
А й сусідове хутро ладні шматувати…
Зрозуміла Хмарка враз цю звірячу казку,
Бо відомо, що нутро не сховать під маску.
Воно завжди погано, коли хтось надягає чиюсь маску - чи звірі людську, чи (що більш відповідає дійсності) люди звірячу. Навіть як одягнути маску янгола, а під неї заховати заплямоване нутро - і то негоже. Краще, коли відкриті душа й серце. Одним словом, пані Наталю, Ви таку тему зачепили в байці, що можна говорити днями. Добра байка.
Як і Ви, люблю щирість та відвертість. На жаль, - це розкіш у наш час. Дякую за гарні слова.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")