Це не люди...
Це не люди…
Це не люди, і навіть не звірі -
Звірі звірства такого не вчинюють...
Загоряються новосузір*я
Там, де рідні від горя причинніють.
І впиваються в очі тим нелюдам,
Що вовками за гроші схопилися.
Юродивий витягує неводи,
Удоволено зводячи вилиці.
Розчинили на зраді відпущення
Вузькочолі поборники темного.
А над нами загусли відлуннями
Жахні тіні єства кожноденного...
Озвіріло не тло, не історія -
Сатанинськи реве теперівщина!
На Землі Українській - мордовія!
В кожнім серці - скровавлена тріщина...
То не люди, то навіть не звірі -
Звірина знає тільки кормитися.
Плачуть явлені новосузір*я,
Просять вірити нас і молитися...
(17.07.14)
Додав: LesyaGenyk (23.07.2014)
| Автор: © Леся Геник
Ключові (? ): Історія , люди , Звірі , українська земля , новосузіря
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Щиро дякую за коментар
leskiv : Пречудова у вас уява. Сподобався вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА