У МАМИНІМ САДУ

Колись давно-давно у цім саду
Поміж дерев ходила мати.
Тепер оті сліди не віднайду,
Де новим травам відцвітати.
Ще тішить яблуками давній сад
І пташкам пісеньку заводить.
А на душі у мене листопад,
Бо рідна ненька тут не ходить.
Для мене рідна мати вже свята,
Між нами вічності тривалість.
А мамина незмірна доброта
Мене опікує і далі.
Коли до мами відстані без меж –
Найменша защемить провина.
Нараз вагому істину збагнеш,
Що рідна мати – Берегиня.
Колись давно-давно у цім саду
Поміж дерев ходила мати.
Тепер оті сліди не віднайду,
Де новим травам відцвітати.