А ти вірив в кохання без почуттів?Тих самих, глибоких, щирих, зі смислом…А в нас не так. В нас як в кіно. Дружина і четверо дітей. І я . Така несподівана і цікава. Зі сльозам на очах і щирими словами. З вічними очікуваннями на твоє тепло. Я не писатиму про твої недоліки,щоб забути тебе. Я не писатиму про твої плюси,щоб інші не закохались в тебе. Я просто чекатиму на тебе. Чекатиму,як журавлі весни,як селяни врожаю,як студенти стипендії,як батьки на дитину,як хворий здоров*я. Я чекатиму тебе як літа ,весни,осені чи зими. Я чекатиму і благатиму своє серце перестати хворіти тобою і чекати на тебе. Ти не віриш в мої почуття, і я нічого тобі не доказуватиму. Ти сам мав все бачити. Хай мене засуджують сотні людей,але я хочу бути з тобою. Нехай весь свій світ полетить догори низом, а віритиму в нас. Я зламаю всі свої мрії, про те як воно мало бути в мене. Про зустрічі з коханим і щасливі моменти. Я хочу їх з тобою. Нехай небо забере мене,покарає, але не забере нас один в одного. Це все перетворилось в сумне божевілля. Я чекаю тебе біля вікна день і ніч,прислуховуюсь до кожної машини,що шумить під моїми вікнами. Хоч смислу немає. Ти подарував мені руки поколоті трояндами які ти мені дарував. Скільки квітів в мене ще ніколи не було і напевно,ніколи й не буде. В твоїх очах весь світ,а в руках сам рай. Я хочу подарувати тобі стільки щастя,скільки ніхто тобі ще не дарував. Є десятки причин,не бути разом,але ми їх просто не побачимо. Я б ніколи в це все не повірила,якби не була в такій ситуації. Я знову хочу не спати з тобою всю ніч,тонути в твоїх руках,помирати в твоїх поцілунках і важко дихати від хвилювання…я готова жити і не спати всі ночі,тільки б з тобою. Я відкриваю вікно,кричу твоє ім*я в надії,що хоч хтось мене почує. І цей хтось - ти. Я ломаю всі твої плани на життя і свої теж. Та все ж вірю,що така моя доля. Бути твоєю неофіційною другою. Або хоча б чекати кінця цього всього. Ти чи ні?Я для тебе чи ні? Пробач…ці всі слова,я б мала сховати в своїй душі і нікому не виговорювати. Це ж так неправильно. Я неможу цінувати себе без тебе. Так хочеться прийти до мами,попросити вибачення і знову втекти з тобою. Тут не допоможе ніхто. Головне щоб сам Бог не відвернувся від мене,бо я від нього вже відвернулась. Я не заслуговую на щастя бути з тобою. Я не вписуюсь в плани на твоє життя ,але все одно рвуся в нього. Я стукаю в твоє серце без всякої совісті. Я переходжу всі дозволені коридори. Я затягаю тебе до себе,бо без тебе тяжко. Я чекатиму скільки треба,як й б результат з цього не був. Я зазіхатиму на саме святе,бо напевно,саме така моя доля. Я не прощатиму тебе,бо не вмію. Але прийматиму тебе ,бо по-іншому неможу.
Мені дуже страшно. Страшно! Чуєш? Страшно! Куди котиться світ без тебе? Я божеволію. Я ж не така хороша для тебе. Чому саме я тоді тобі зустрілась? Коли вирішили за нас,що нам суджено зустрітись?Чи це сам сатана грається з нами? Зараз світ розривається на частини: з тобою і без тебе. Я знаю: завтра знову буде з тобою. В твоїх руках і обіймах. З твоїм подихом і словами. І ми не тікатимемо один від одного,ти до дружини ,а я в гуртожиток. Я просто віддам своє серце тобі в руки і не боятимусь за нього.
Я знаю я не та. Живеш ти з коханою дружиною,і я тобі зовсім не потрібна. Тобі треба боротися за все і далі ,а мені і далі котитися вниз.
| 
у Вас 
0
