На вітрі шуміла висока трава, Зеленою хвилею падала в зламі, За обрій котились незрілі жита Й невидимий жайвір співав над ланами. А віхола звуків приносила біль, Тужливою піснею линула гаєм. І сипала цвітом вишень заметіль І отча земля видавалася раєм. Знов серце зривалось в незнаний політ І туга спливала, як води весняні. Душею живу не одну сотню літ І йду по життю, як по точеній грані.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
