На вітрі шуміла висока трава, Зеленою хвилею падала в зламі, За обрій котились незрілі жита Й невидимий жайвір співав над ланами. А віхола звуків приносила біль, Тужливою піснею линула гаєм. І сипала цвітом вишень заметіль І отча земля видавалася раєм. Знов серце зривалось в незнаний політ І туга спливала, як води весняні. Душею живу не одну сотню літ І йду по життю, як по точеній грані.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
