Ти така прекрасна в своїм горі,
Чорний сум так личить до лиця,
Ти жадана для моєї долі,
Хоч, не хоч, зі мною до вінця!
Не пущу , в обіймах маю силу,
Притискаю, радуєш гарем,
Я тебе закрию своїм тілом,
Ти внизу, я зверху! Заживем!
Та одного він не сподівався,
Наречена ця - для нього смерть!
Бо накинуте не бажане кохання,
Це отрута! Вона знищить вщерть!
|