СІЛЬСЬКИЙ СТАВОК

Стікав по краплі з мокрих коров'ячих губ,
Розмочував глину на ластів'ячі гнізда,
Купав коней,
Давав притулок усякій рибі,
ракові-неборакові та жукам-водолюбам,
Злітав над вишмуляним праником баби Федорки
І, жартуючи,
Випадав дощем на її рушники,
що сушились на шворці.

Намивав піску,
Переймав телят, що зривалися з прикорня,
Булькотів у котлах сільської лазні,
Клекотав у радіаторах
І затято сперечався з дядьками,
Які мурували греблю.

Не родичався з нафтою,
Не знався з динамітом і толом,
З бляшанками туристів,
Обходився без фільтрів та земснарядів
І залишався чистим,
Перемитим тихою водою
Степової річки.

А ще –
Переливався через лотоки,
Поливав розсаду,
Пирскав на головешках
загасаючого рибальського вогнища
І дуже любив пісню:

«Пливе човен,
Води повен,
Та все хлюп-хлюп,
хлюп-хлюп...»