СІЛЬСЬКИЙ СТАВОК Стікав по краплі з мокрих коров'ячих губ, Розмочував глину на ластів'ячі гнізда, Купав коней, Давав притулок усякій рибі, ракові-неборакові та жукам-водолюбам, Злітав над вишмуляним праником баби Федорки І, жартуючи, Випадав дощем на її рушники, що сушились на шворці. Намивав піску, Переймав телят, що зривалися з прикорня, Булькотів у котлах сільської лазні, Клекотав у радіаторах І затято сперечався з дядьками, Які мурували греблю. Не родичався з нафтою, Не знався з динамітом і толом, З бляшанками туристів, Обходився без фільтрів та земснарядів І залишався чистим, Перемитим тихою водою Степової річки. А ще – Переливався через лотоки, Поливав розсаду, Пирскав на головешках загасаючого рибальського вогнища І дуже любив пісню: «Пливе човен, Води повен, Та все хлюп-хлюп, хлюп-хлюп...» І на все його вистачало, І не убавилось його, Не збігло, І цілісіньке літо в теплих його обіймах Діти до вечора плавали на камерах автомобільних.
|