Вона в душі

Чогось шукаю в тиші небосхилу,

Там де зливається і небо, і земля,

Тоді, як ніч ховає все в могилу ,

А зорі в небі проковтнули рештки дня,

Відкриті очі. Задивляюсь в тишу.

А може, може блисне десь моя зоря.

І правду я відкрила найважнішу -

Шукаю те, чого уже давно нема.

Вдивляюсь, бачу –розчахнулось небо!

Всмоктало всі мої надії, почуття

І пустка та , цілком не в небосхилі,

Вона в душі осілася. Слізми рида!