Чогось шукаю в тиші небосхилу,
Там де зливається і небо, і земля,
Тоді, як ніч ховає все в могилу ,
А зорі в небі проковтнули рештки дня,
Відкриті очі. Задивляюсь в тишу.
А може, може блисне десь моя зоря.
І правду я відкрила найважнішу -
Шукаю те, чого уже давно нема.
Вдивляюсь, бачу –розчахнулось небо!
Всмоктало всі мої надії, почуття
І пустка та , цілком не в небосхилі,
Вона в душі осілася. Слізми рида!
|