поезія моралі - не закон, мораль закону- не людські права, як білий сніг, що не трава, а усмішка- лиш обрис губ, то - не любов, не почуття непересічне, мораль й релігії - не вічні, а вічний Бог - та Сила Незміренна, якою є ще таїна священна, яку або обожнюють, або паплюжать, підло регочучи у вічі простаку, який був добрим, а добренькі - злими, даремно він вітався з ними, даремно вірив у їх щиру віру... обман і підступ, тi- не мають міри, а мозк клітини не збагне Все-Світ, мільйон мільярдів зим, безвір'я й літ. кохання - безморальне і приємне, а строга віра- сум і само- нелюбов- і так ото століття плинуть знов, ідуть у дим поезії й молитви, і далі гинуть вірні в битвах і без битви, возносяться особи на посади, додолу падають безсрібники без ради... скажіть, чого заради? Іван Петришин
Ваші вірші - це заклик до моралі , бо вірш - це і поняття моральні і для душі , для очищення , для сповідання , для краси . Мені сподобався зміст і почуття , і те як сказано щоб люди краще почули !
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Вітаю Вас з Новим 2026 роком!