У самітності обіймах, грію задубіле тіло.
По канві гріховно чорній, долю вишиваю біло.
У відлюдді добровільнім, віднаходжу товариство.
Над могильною плитою, марш горланю урочисто.
Із брехливої криниці, щирості плекаю воду.
Ночі смоляні агати, плавлю на срібло заходу.
В плазуванні безпросвітнім, творчі дресирую крила.
Міць душевну прививаю від безвольного мірила.
Помірковані присуди, правлю з дикого похмілля…
Нібито життя майструю… а виходить божевілля.
Один казав - що життя театр, а хтось інший казав - що життя божевільня , це не особисте божевілля , це божевілля і України і цілого світу , бо де ми котимося , хтось десь колись після Каїна починав знову убивати , і так світ в кожній людині намірений вбити її Божественну душу а залишити лише тіло ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
ruhlyvy:Пане Іване, Ви, вибачаюся, вдалися до відвертої ДЕМАГОГІЇ! Вам - про Київ, а Ви - про бузину! :-) Стосовно ж того, щоби втекти з Америки, то ми з жінкою вже майже пенс
у Вас 
0
