Наївним ідеалістам
Зашкарублою рукою ніжно, ніжно
Приголублю юну звабницю берізку,
Що від спомину про осінь безутішно
Золотим листом ридає в переліску.
Увижалося не буде кінця-краю,
Для теплині та сережкової вроди,
Коли помежи весіннього розмаю,
Заглядалася у річки сині води.
І не мислила в блудну липневу спеку,
Що ланіти малахітово-шовкові
Заянтаряться з пташками в путь далеку
Між небес… які давно не волошкові.
Так і я, в безмір’я вигадав дорогу,
Нездійсненні вигодовуючи цілі…
До грудей притисну міцно білоногу,
Розчинюся у коштовній заметілі.
Додав: mikolachat (13.12.2014)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1115 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Дякую! Це ж приємно вміти любити кожну рису окремо. Мати бажання її роздивитись, зрозуміти.
leskiv : Було цікаво читати, хоча я надаю перевагу не розуму людини, а якостям її характеру. Розум також не завадить, але спершу - доброта.
kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. Як не дивно, але
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА