Наївним ідеалістам
Зашкарублою рукою ніжно, ніжно
Приголублю юну звабницю берізку,
Що від спомину про осінь безутішно
Золотим листом ридає в переліску.
Увижалося не буде кінця-краю,
Для теплині та сережкової вроди,
Коли помежи весіннього розмаю,
Заглядалася у річки сині води.
І не мислила в блудну липневу спеку,
Що ланіти малахітово-шовкові
Заянтаряться з пташками в путь далеку
Між небес… які давно не волошкові.
Так і я, в безмір’я вигадав дорогу,
Нездійсненні вигодовуючи цілі…
До грудей притисну міцно білоногу,
Розчинюся у коштовній заметілі.
Додав: mikolachat (13.12.2014)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1115 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
leskiv : Приєднуюся до ваших побажань усім українцям.
leskiv : Рада, що ви маєте таку чудову Музу.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА