Теплінь на покрову
Горять багаття зморених дібров,
Зміїться дим туманом у долині.
А небеса, так безсоромно сині,
Під сонцем, що яриться на Покров!
Я мед хмільний дозрілої лози,
В бокал знекровлю краплями крізь пальці.
Юркі́ вітри, безприв’язні скитальці,
Всотають аромат його сльози!
Хай пригостять питвом старий курган:
Щоб аж текло по вусах ковилових!
І щоби пісня… хризантем шовкових –
Та й під гітару айстрових циган!!!
Щоб смуток перелітних молитов,
Розвіяли крилечка журавлині..!
Все ж, небеса, так безнадійно сині,
У сонці, що ярує на Покров.
Додав: mikolachat (14.12.2014)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1106 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА