Теплінь на покрову
Горять багаття зморених дібров,
Зміїться дим туманом у долині.
А небеса, так безсоромно сині,
Під сонцем, що яриться на Покров!
Я мед хмільний дозрілої лози,
В бокал знекровлю краплями крізь пальці.
Юркі́ вітри, безприв’язні скитальці,
Всотають аромат його сльози!
Хай пригостять питвом старий курган:
Щоб аж текло по вусах ковилових!
І щоби пісня… хризантем шовкових –
Та й під гітару айстрових циган!!!
Щоб смуток перелітних молитов,
Розвіяли крилечка журавлині..!
Все ж, небеса, так безнадійно сині,
У сонці, що ярує на Покров.
Додав: mikolachat (14.12.2014)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1189 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
leskiv : Приєднуюся до ваших побажань усім українцям.
leskiv : Рада, що ви маєте таку чудову Музу.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА