Музикує печаль...
Сипле акордеон переливами нот,
З-під гіллястих перстів листопаду.
Розімліла рілля від серпанкових цнот,
Що плетуть воскову серенаду.
Темп чеканить сумний обложним батогом,
Дощ на плоті гладкої калюжі.
Вітер скрипку дротів пестить злим терпугом,
Лад в обійми стискаючи дужі.
Музикує печаль між ознобу гаїв,
Паморозі тремтячим півтоном.
Босоного цимбалить болотом плаїв,
До кургану, що спить над затоном.
Віртуозно ріка, перекатом хвилець
Гасить ноти в байдужім полоні…
І сріблиться мелодії тихий кінець
Перелітним пером на долоні.
Додав: mikolachat (16.12.2014)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1266 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА