Засніжене світання
Сніг рипучим слідом спуджує безгомінь.
Та, пилком коштовним стелиться з гілля.
Ялинкові шуби, світанковий промінь
Фре́зово малює пензлем з віддаля.
Завитком ажурним заячих мережок,
Ніч лишає вензель в хащовій журі.
Діамант іскристий вербових сережок,
Приміряють хором ладні снігурі.
Висне бородатий лист від паморозі,
Спомином осіннім в пістряві́ берез.
Ріжуть перемети сани на дорозі,
Струдженим відбитком дерев’яних лез.
Падає жмутами сіно запашисте,
На печатку круглу зношених підков.
Засліпляє очі сяйво урочисте,
Золотоголових статурних церков.
У ясі морозній сонячну монетку,
Стереже розп’яття срібного хреста…
Обійму неждано Зимоньку кокетку,
Зм’якшу поцілунком льодяні вуста.
Додав: mikolachat (18.12.2014)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1419 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА