Засніжене світання
Сніг рипучим слідом спуджує безгомінь.
Та, пилком коштовним стелиться з гілля.
Ялинкові шуби, світанковий промінь
Фре́зово малює пензлем з віддаля.
Завитком ажурним заячих мережок,
Ніч лишає вензель в хащовій журі.
Діамант іскристий вербових сережок,
Приміряють хором ладні снігурі.
Висне бородатий лист від паморозі,
Спомином осіннім в пістряві́ берез.
Ріжуть перемети сани на дорозі,
Струдженим відбитком дерев’яних лез.
Падає жмутами сіно запашисте,
На печатку круглу зношених підков.
Засліпляє очі сяйво урочисте,
Золотоголових статурних церков.
У ясі морозній сонячну монетку,
Стереже розп’яття срібного хреста…
Обійму неждано Зимоньку кокетку,
Зм’якшу поцілунком льодяні вуста.
Додав: mikolachat (18.12.2014)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1471 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА