Долоньки тягне, схлипує дитя.
З гулом ночі, снаряд пролітає.
Від сусідів нема каяття.
І скупе лиш: " Там руских немає"
А ця жіночка біля стовпа,
На руках від катів лиш мотузка.
І оцих навіжених «толпа»,
І жорстоке: " Немає там руских".
Знову постріли, наче громи.
Ледве, ледве на дворі світає.
Ну, сусіде, уже не бреши
Те, що руских тут досі не має.
Небо змінюють сонце й зірки.
Мама стиха сльозу витирає.
України загиблі сини
І від тих, яких наче немає.
| 
у Вас 
1
