Зібрались всі... Морський залив...
І той юнак сказав між всіх:
"Оцю, я менше всіх любив"
І в залі вмить зайшовся сміх.
Ці посиденьки чоловічі,
Він посміхався, як усі.
У неї сором на обличі
І маки вплетені в косі.
Та так і слова не сказала,
З обличчя усмішка зійшла.
Лиш червоніла і мовчала,
А згодом просто відійшла.
Вона пішла і стих весь сміх,
А він сказати це боявся
Її кохав він понад всіх
Та так у цьому не зізнався
| 
у Вас 
1
