Зимоцвіт
Розквітла кущами жасмину,
Зима у степу безбережнім.
Мов ружа, шаріє з-за тину
Калина в уборі мережнім.
Лоскочуть березові вії,
Животики хмар снігоносних.
Здригаються (сміхом завії),
Товстулі в конвульсіях млосних.
Дуби-забіяки, «на роги»
Зчепились мов олені з кленом,
Листок,на сріблистість дороги
Зросивши брунатним знаменом.
Рубінова айстра світила,
Спалахує потай у висі.
Лілейною павою крила
Розпластує віхола в лісі.
Щебече трава оскляніло,
Озимка коштовну сюїту…
Стою і милуюсь зомліло,
Шаленством того зимоцвіту.
Додав: mikolachat (03.01.2015)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1383 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА