Я бачив, як зійшла Аврора З небес на землю,і тоді, Цієї ж миті,покохав я Аврору,зірку на землі. Вона богинею ступала По мокрій раннішній траві, Вона землі ледь-ледь торкалась І посміхалася мені. Вона як та весняна квітка, Легенький вітер,теплий дощ. Вона була, як мед, солодка, Від неї запах пянких роз. Вона була мій сон спокійний Моя свобода і життя Вона була чисте кохання Що збережу у серці я. Вона була,мене кохала... І хай життя нас розєднало, Та залишилась ти єдина, Аврора,зірка з небосхилу.
|