Син України, праведник Петро, Помер достойно, як і подобає! Людині, що в житті несла добро І слово гріх не знала і не знає! Петра сховали на високій кручі, Щоб ближче був до Бога правдолюбець! Петро в раю мав бути неминуче, На небі представляти український тризубець! Як мало бути - до раю і потрапив, Оговтався від смерті, зміцнів і звеселів! Ніхто, нікуди там Петра не квапив, Ніхто не вимагав ніяких векселів! Живе Петро в раю і горя там не знає, Їсть райські яблука і рано, і в обід! Сам Бог Петра щодня, з повагою вітає, Там вітер теплий віє - на Захід і на Схід! Вже через рік Петру - життя таке набридло, Занудився Петро, по раю сумно ходить! До чортиків йому в раю все остогидло, Вночі і вдень собі - він місця не знаходить! Аж якось Бог поблизу – на колісниці їхав, Петро його побачив, до Божих ніг припав! Помилуй мене Боже, я майже з глузду з'їхав, Адже, що в рáю нудно, не відав я, не знав! То ж прояви до мене свою безмежну милість, Та дай мені нагоду у пеклі побувати! Прошу тебе я Боже – надай мені можливість, Очима і руками - рай з пеклом порівняти! Простішої задачі, Петро, немає в світі, Сідай зі мною поруч, поїхали дивитись! Якраз котли з смолою у пеклі розігріті, І грішники у чанах вже почали варитись! Враз Божа колісниця зненацька зупинилась, А справа завиднілась залізна огорожа! Тяжка, іржава брама зі скрипом відчинилась, І в отворі з'явилась страшна чортяча рожа! Ви, що до нас? Заходьте - погрозливо біс мовив, Що українця треба у пеклі розмістити? Хохлам я ще ніколи у цьому не відмовив! Мені велика радість - їх у смолі варити! Петро зайшов до пекла і майже знепритомнів, Перед його очима страхíтлива картина! Із списами – десятки чортячих легіонів, Шибениця там зліва, а справа – гільйотина! А ось по центру, прямо – палає три багаття, Над кожним з них по чану з киплячою смолою! І грішники в тих чанах киплять неначе шмаття, По пояс хто, по плечі, а треті – з головою! Від жаху та від болю нещасні шаленіють, Ревуть, як дикі звірі, кричать неначе діти! Чорти ж навколо чанів ще більше скаженіють, Не можуть не знущатись, не хочуть так сидіти! Видовища такого Петро в житті не бачив, Від жалю до нещасних він голосно заплакав! Але крізь сльози гіркі наш праведник побачив, Неначе грішник з чану із чортом забалакав! А ще Петро побачив, що чан цей відрізнявся, Чорти в три ряди пильно його охороняють! І, як тільки грішник над казаном піднявся, То біси його списами на місце заганяють! А біля чану другого - поблизу бачиться корчма, І грішники, як мак у пиріжок насипаний! А от чортів із списами – чортма, Один лиш в охороні - нікчемний та задрипаний! На перші казани - не схожий третій чан, Ні, грішників багато там вариться в смолі! Але без охорони бісів - той булькає казан, Лиш боротьба страшна та лемент у котлі! Петро звернувсь до Бога з запитанням, Мій любий Боже, проясни картину! Ласкавим будь, задовольни прохання, Та розум просвітли твоєму праведному сину! Чому на чані першому - чортів, як бліх в собаки, На другому - один і той неначе п'яний? А біля третього нема й одного вовкулаки, Та гуркіт там, як бій - військово-повітряний! Бог сумно мовив - поясню Петро, У першому котлі киплять в смолі євреї! Ці люди роблять один одному добро, Тому для них завжди - всі Божі привілеї! Як тільки комусь з них із чану вилізти вдається, Він помирає, але тягне за собою всіх! У них де тонко - ніколи там не рветься, У них один за одного, тому завжди успіх! Та, як і у всіх - в них грішників багато І мусять всі кипіти по Божому закону! Але чортам із ними справлятись важкувато, Тому така надійна, чисельна охорона! А в чані другому - киплять лиш росіяни, Все з ними просто, нема в чортів проблем! Там майже всі на дні, там п'яні громадяни, Для них корчма, що поряд – російський Віфлеєм! Таке буває рідко, але таки буває, Як тільки комусь вдасться покинути котел! То це не з пекла втеча і кожний біс це знає! Втікач себе на волі поводить, як осел! Він волю відсвяткує, тут поряд у пивній, Його до друзів знову потягне у казан! Яка різниця п'яному – смола це, або гній, А чорт підправив списом - варися бусурман! У третьому котлі не все так однозначно, Там варяться в смолі нещасні українці! Та заглядати в цей котел - цікавим необачно, Не грішники там варяться, а начебто злочинці! В жахливих муках страдники – не вибрати слова, Над бульками смоли - поверх здіймають руки! Як тільки над смолою - піднялась голова, Ковток повітря хапнула і вниз, як каменюка! Бог в розпачі глибокому продовжив монолог, Чому ж за край котла не схопиться рука? Чому не відпускає – цей бісівський острог, І доля у хохлів – чому така тяжка? Причина в тому, що в котлі з смолою, Нема підтримки нікому, ні від кого! А ті хто поряд - із заздрістю гнилою, На дно щасливчика – усі тягнуть за ноги! Тому і охорона для чану не потрібна, Без бісів українці один одного душать! Тому і правда їхня - у світі дуже дрібна, Тому їх всі принижують і долю їхню рушать! О, Боже мій, помилуй – Петро заплакав знову, Невже все безнадійно і так безповоротно? Допоможи нам долю побудувати нову, І щастя українцям пошли невідворотно! Сказав Господь суворо - я людям дав свободу, Я всіх люблю безмежно, адже ви мої діти! Але не дав я волі ні жодному народу, Порушувати Божі, священні заповіти! Не вбий і не вкради, не свідкуй неправдиво, Полюби ближнього свого, як самого себе! Брехні не допускай, не гнівайся сварливо, Роби так, щоб у світі любили всі тебе! Роби так, як ти хочеш, щоб і тобі робили, Жадобу і ненависть із серця прожени! Твори добро і правду до самої могили, Тоді і не потрапиш в пекельні казани! А ще допоможи нещасному, що поряд, Шматком останнім з бідним поділись! Хай радісним завжди твій буде погляд, Знай, що до раю добрі, до Бога вознеслись! Я, браття усім серцем приєднуюсь до Бога, Я всіх вас закликаю любіть один одного! Адже в життя щасливе веде одна дорога, А чан без охорони – це нам предосторога! Давайте зло забудемо, візьмемося за руки, Давайте попрямуємо до Божої дороги! Давайте гуртом вирвемось з смоляної багнюки, Не будемо тягнути один одного за ноги! Я вірю в те безмежно, що Бог нам допоможе, Адже всі українці хороші, добрі люди! Я вірю наша правда всіх бісів переможе, І волю ми вдихнемо на повні, вільні груди! Байка ця - не вся правдива, Але в ній живе натяк! Станьмо в коло українці, Не здолати нас ніяк!!! Якщо будем триматись за руки, Не поставити нас на коліна! Не страшні нам гармати-базуки, Ми дійдемо гуртом до Берліна! На майдані, як будем ми разом, Не здолає нас кривда в житті! Нас не вбити злодійським наказом, Не розп'ясти нас на хресті!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
