Ми знаємо свої проблеми, і мріємо про вихід. Ми вірим, що не помремо, і напихаєм свій живіт. По ослячому ми прагнем досягнути чогось у житті. Упевнені, що мету ми знаєм, крокуємо стежками насамоті. Не обертаючись назад, не вірячи у допомогу, ми губимось усі підряд і надіємось лише на Бога.
Невже так мало сил? Невже так важко зрозуміти? Усе,що треба, не проси. Умій в житті свій шлях знайти.
Не бійся радитись з людьми, не бійся помилку зробити, не йди у прірву, ніс вище підніми. Спробуй для когось пожити. Нам всім варто жити в мирі, досягати разом спільної мети. Ми ж гуманна раса, а не звірі. Не можна нищити збудовані мости, не треба жити у липкій брехні. Закладені початки нашої мети зовсім не полягають у війні...
Задум і думки хороші , хисту не вистарчає все правильно відшліфувати ... Але цікаво читати , бо більшість думок співпадає із моїми і іншими українцями .
Дякую, що відгукуєтесь) щодо хисту Ви праві, але я поки не маю на меті друкуватись, просто інколи висловлююсь таким чином і мені цікава чиясь стороння думка...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
