Декаданс втілений

Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів: 1 1 karas • 18:57, 22.02.2015 [Лінк на твір] Заглядаючи собі в душу можна збагнути інших , часто треба починати думку спочатку , бо попередня може бути помилковою ... Я так зрозумів 0Спам 2 Achkatryas • 19:20, 22.02.2015 [Лінк на твір] Дуже цікава ідея розуміння цього твору, пане Артуре (karas). Дякую вам за таке тлумачення вірша, бо мені дійсно приємно, що ви спостережливо виділили один із аспектів закладених мною у ньому. 1 3 karas • 19:37, 22.02.2015 [Лінк на твір] Я стараюся прислухатися до слів кожного , бо це говорить серце , а через розуміння іншого до нас приходить розуміння власного себе , тобто себе як "Я" в цьому світі , кожен день мене щось вчить , часто допомагають і вірші в цьому . Віддаючи часточку у слові , ми збагачуємося , хоч більшість цього не розуміє і береже все для себе і тому втрачає себе у собі ... Трохи заплутано але думаю ви зрозумієте ... 0Спам 4 Achkatryas • 19:55, 22.02.2015 [Лінк на твір] Так, пане Артуре (karas), мені здається, що я зміг осягнути вашу ідею: адже дійсні скарбниці душі - це ті, де, люди хочуть віддати, а не втримати... Тобто: віддати свої ідеї і відчуття, свої знання і навички - навчити, якщо мають досвід і хист. Це, насправді - щось неосяжне, коли людина хоче стати частиною навколишнього світу і шлях до цього - не самоствердження, як на мій погляд, методом заздрісного накопичення. Ні. Історія людини навіть нас навчає... А - відкриття усіх бар' єрів, зняття кожної з умовностей... Але не відразу, хоч, та й із розумінням, але все ж таки... саме у таких людей хочеться навчатися і ділитися із ними скарбами своєї сутності. Красно вам дякую.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі