Вже рік, як Ангели зависли над Майданом –
Не можуть в мирі до Всевишнього піти,
В «Небесну Сотню» об’єднатись справді,
Щоб Україну-неньку вберігати від війни…
Допоки вбивці ще живуть безкарно
То ж душі ці тут не віднайдуть тишини,
Бо прихисток в Небеснім Царстві,
Знаходять Ангели, що з миром відійшли.
Не можуть, мабуть, до Небес піднятись,
Бо багряніє ще бруківка у крові,
Бо ті, хто смерть завдав невинним,
Чомусь, ще й досі не гниють в тюрмі…
Чому вже рік ридає батько й мати
Чи, може, донька, чи бабуся у сльозах..?
Тому що кат чомусь гуляє мирно й досі
Хоча по лікті в крові на руках…
Благаю кари в Господа для нього,
Щоб відплативши душі відпустив,
Невинну кров щоб змив своєю,
Але щоб в муках довго-довго жив…
Так , саме так, - я смерті не бажаю
А мук пекельних просто на землі,
Щоб кожен стогін матері і сина,
Відчув розривом власної душі…
Я знаю… гріх бажати горя й лиха
Господь нас вчить прощати ворогам…
То ж гріх цей свій спокутую смиренно,
Але з Святині поглумитися не дам.
Тому, напевно, й досі ріки крові,
Бо смерті всі іще не змиті із сердець
Лише тоді воскресне справді Україна,
Коли настане для Нечистого кінець.
18 02 2015 Іванна Осос
Думки для роздумів! Шкода, що шкульгають і рими і ритм.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
