Коли проходить день, І наступає ніч, Ми всі впадаєм в сон, А в ньому свій танок. Танок кохання, Пристрасті й зітхання, Танок надій і сподівання, Танок наївності, Страждань й утіх, Се той танок життя і почуттів. А що коли кінчається танок? Що бачим далі ми? Хтось бачить музу, Хтось сім’ю, А хтось страшне страхіття, Що ходить по слідам за ним. Та все ж приходить день І проганяє ніч, І в цей момент побачить можна Як тане кожен сон, І всі встають, Зустрівши новий день, І бачать справжній стан речей.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Жасміне, москалі за комуни носили Тараса Шевченка, як абсолютну ікону. То, що - викинути Кобзаря геть з української історії та культури? ;-) Стосовно До
leskiv: Цікаві роздуми. Хоча я не поділяю деякі Ваші думки. Якщо Ви - християнин, то знаєте, що Іісус насильство не вітав, навіть навпаки. Хоча в Західній Україні молоді віруючі повстанці після сповіді йшли у
ZhasminVKanoe:Додам іще. Невже нікого иншого не знайшлося на головну роль, окрім п. Стрельникова, який "уславився" головно ролями в (нез)численних кацапських чи кацапсько-(пс
у Вас 
0
