незвично плутані думки лежать давно на дні душі навколо падають дощі капля дощу – жало змії отрутою життя сичить і вбита мить на дні лежить і в чашу скрапує життя живу – один , і ти – одна і капає сльозою мить ти одинока й ти не спиш лежиш у відчаї… й життя тече в бурхливий водоспад щоб там розбитись на частки і вбити в серці свою мить і догоріти в свічці дня вже не вставати … а лежать …
відчуваю що таку творчість сприймають люди більш досвідченіші віком ... Може в молодості розуміння інші ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
0
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-