Жовтневий горіховий запах погірк і окутав легені, І дні зупинилися, щоби набрати його у кишені. Штовхалися босо в калюжах, і падали, й знову вставали, Сміялися, плакали й щезли, коли весь той запах зчерпали. Лишили автограф на листі, лишили сліди, де ступали, А серце моє одиноке минали, минали, минали... Зійшли аромати горіха, зосталися дні без дурману, Й злетілися, мовби ті птахи у душу мою некохану. І стали її ненаситно в свої розпихати кишені, І стукали їхні підбори, неначе ножі по мішені. Не плакали стомлені очі, не плакали й ранки осінні, Бо ж кожній душі некоханій колись настає воскресіння.
Запах горіха - запахи життя навколо , було приємно читати
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Так якщо я бачу такі коментарі, то одразу видаляю їх. Відповідно на окремих сторінках цих коментарів не буде. Також користувачі блокуються, якщо вони надсилали подібне...
virchi: Та це було радше риторичне запитання 🙂 Бо інколи переклад звучить так, ніби його ще тільки шукають. У будь-якому разі дякую за працю й вправляння, без іронії.
ivanpetryshyn: Якщо це був спам- це дужже погано: вороги залізли на наші поетичні ниви! Треба більшої безпеки для сторінки. Я - лише автор/віршопис/перекладач: нема
у Вас 
0
