В одному лісі спалахнуло небо
В одному лісі спалахнуло небо,
По листі збігло дивними вогнями,
То я неждано доторкнувсь до тебе,
Буває ж так, торкнувсь тебе вустами.
Горіло небо і палахкотіло,
З осіннім листом грало в дивні труби,
Чи то з твоїм жагучим ніжним тілом
В єдине щось мої зливались губи.
Враз все затихло – й поряд, і над нами,
Все прислухалось, що ж казати маю,
А я між кіс твоїх блукав устами
Й під їхній шелест шепотів: - Кохаю!
Додав: miknech (27.04.2015)
| Автор: © Михайло Нечитайло
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1230 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.