Цвіте весна, шумить весна, Де цвітом, а де «градом»… Пульсує думка навісна, Що ми - сусіди з ґадом, Який плазує по садах, Плюндрує нашу землю, Розбивши не один вже дах, За що?... сама не тямлю. А ще не можу розгадать Хто дурить і де правда?... І скільки миру дожидать, І що це за шарада?... То ми воюємо чи ні? Чи вже готові здатись? Час пролітає і ні-ні, А терплять все солдати… Невтішні діти й матері Лишились на поталу Гіркої долі. Москалі Все збільшують навалу… Чи мінський, взяти, договір, Чи виплати військовим?… З дотаціями… вір-не-вір - Все під вінком терновим. Питання, як гриби у дощ Ростуть, нема зупину… Весна, вернувшися із прощ, Гірку віщує днину.
Останнім часом правди не можливо знайти ні у нас, ні у так званих сусідів. Вона, як непотріб, викинута із людських душ. Але віра в перемогу залишається.
Браво, пані Катерино! Мабуть дістало. Наш народ завжди дурили цигани та жиди,та кацапи, що нахабно брешуть. З кацапською брехнею вже розібрались, а от з жидівською та циганською ще попереду.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Тажкі думки, пані Катерино! Та я все таки вірю в перемогу, бо з нами Бог! 
