Вірш

Так що ж вважати нам красою?
Обличчя, що очей не відвести,
Чи стан, що зігнутий лозою,
Який тепер усе життя нести.

І часто у природі так буває,
Це дійсно так, що ж тут робить,
Що зміст із формою не співпадає.
Цей факт Вас розчарує вмить.

Але ж нема причин для смутку,
Бо все це має право існувати.
І не спіши сховатися в закутку –
Потрібно філософськи світ сприймати.

Почни із себе і розглянь детально,
Чи маєш право ти судить,
Що є прекрасно, ідеально,
А що бридке – йому не жить.

Та довгих проголошувань не треба,
Ти вік свій спробуй так прожити,
Щоб люди, пригадавши тебе,
Сказали:«Жаль! А ще міг би жити! »