З потрісканих амфор із вулиць змертвілих міст Крізь сіль сторіч, каміння сліз і хрестики тіл Кривавить час вином терпким в незгоєний біль. І смуток їсть усе. І холод в руїнах душ. Шукає небо в чиїхсь очах відбитки доль Чи мітку страху в тих, що в черзі за сонцем йдуть. Чекаючи жертву… А, може, наступний ти?
Мені здається, потрібне продовження вірша... Ніби щось недосказане, але не між рядків, а таки в них! )))
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Та прикро те, що ті хто не відчуваєть, що в нас війна, поводять себе так, наче вони в іншому світі живіть і те, що війно, то їх не стосується, бо їх не торкається... На превеликий жаль....
у Вас 
0
