Напиши їй листа через років з півста, Про слова, що зазнали сплетіння. Через призми пустинь – час зухвалий мустанг І нечутне його цокотіння. Так, вона була з тих, для яких ти був «Всім». Рідний голос – тремкий шурхіт тілом. Її доля як мім, вона винна у тім, Таврувала тобою – Ахілом. У вінках ваших рук, у вінках ваших тіл, Вся півмісячна вніч Палестина. Ти – вино її слабкостей. Вино її сил. Нагорода її і провина. З слова все почалося, й скінчилося ним. На папірусі долі – ви вічні. Напиши їй листа, тихим голосом тим, Начитай його, милий... У січні...
Дякую, Ліліє!) Всім-би сайтам такі приємні обличчя)
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
