Літа пролітають,та я не віддячив
Так склалось життя,.та я виростав
В своєму житті,я багато побачив
Вклонитися хочу,бо час вже настав.
За те,що живу і сміюся
За те,що радію і плачу
Всевишньому зранку вклонюся
Спасибі скажу за удачу.
За те,що тулюсь до лісів
За те,що стежину топтав
Всевишньому завжди хотів
Вклонитися, що покохав.
За те, що країну люблю
За ранок, за сонце, що бачу
За все це,Всевишній, люблю
І навіть тоді, як заплачу.
За батька, за маму, що зростав
За те, що дивлюсь в майбуття
Всевишньому завжди казав
Спасибі тобі за життя.
За те, що стелилась стежина
За те, що так сильно люблю
Спасибі Всевишній за сина
За ласку, за милість твою.
Часто у творчості аж перехоплюють емоції і часто забувається техніка виконання , тому , я вважаю , твори треба на деякий час класти до шуфляди , і згодом легше побачити свої помилки
Іван,щиро дякую,що знайшли час прочитати мій вірш,але до шуфляди не получиться покласти,так як книжка давно вийшла в світ.На цей вірш надійшли дуже гарні відгуки.І все ж таки деколи треба класти до шуфляди деякі твори.Я повністю з Вами згоден.З повагою Володимир.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
