ЦИКЛ "ПРОФЕСІЇ": ІНСТРУКТОР АНҐЛІЙСьКОЇ МОВИ ДЛЯ ІНОЗЕМЦІВ
діти, діти...
з усього світу,
що тікають від знущань й побоїв,
не злочинці й не герої,
хочуть волі, щастя-долі,
сильні, хворі, дужі, кволі,
їдуть в світ Новий Свободи,
де збираються народи.
скільки лиш сердець малюють-
лише це вони і мають,
і танцюють, і співають,
лиш сумні великі очі,
спать не можуть опівночі,
марять знов в сім'ю вернутись,
щоб любити, жити, бути...
та затримані у центрі-
хто шукає їх? чи все безпечно?
це питати недоречно-
в них немає документів-
тільки статус недорослих...
як вони додому просять,
та Закон, він - непохитний,
діти ви, а чи не діти-
є там строгий огляд митний,
є процес, чіткий, твердий-
документи, перевірки,
звірки, інтерв'ю, розмови...
треба трохи часу більше,
щоб вернутися додому.
є навчання, є уроки,
вправи, вечори, час вільний,
дух у тих дітей- надсильний.
скільки віри і терпіння,
мов в гірчичного насіння.
вчаться мови і лічити,
і наук, суспільних й точних,
треба ще багато вміти,
щоб змінить зуби молочні.
адвокати і юристи, лікарі і платники,
і авто, і літаки-
тисячі годин і миль,
хто- в повітрі, хто- між хвиль.
хтось глибоко вірить в Бога,
хтось утратив вже терпець,
але кожен - молодець,
бо надіється, бо хоче,
бо бажає, бо ще вірить,
ні, нема такої міри,
як подяка і довіра
у малюнках, у сльозах...
їх чекає Воля й Дах.
Іван Петришин
|
у Вас 
0
Дуже цікавий твір для роздумів , шкода ніхто не читає , стаємо байдужими ... [up]
