іще студентом полюбив я італійську,
навчався мови за свій кошт заочно,
закінчив курси, слухав і читав,
та знадобилася та мова вже після Союзу,
коли почався бізнес, завелися друзі,
і запросив мене професор в Київ:
там викладав, допомогли кімнатою з студентом...
навчав, писав статті і плани,
перекладав, перевіряв, писав ще й словники-
все українською й по-італійськи,
жив, як солдат при війську:
писав і планував в ночі,
щоб вистачило на харчі.
студенти- добрі, так було цікаво...
ставався факультет, росла Держава...
писав аспірантурні реферати,
навчався, як еліті викладати...
та... захворів, а, тут- "зелена картка",
поїхали, звільнився. ні! - не легко
летіти стільки миль, скільки лелека-
немав нічого, лиш- знання,
розрахувався. та хотів вернутись,
але десь зникло моє визнання-
сказав професор: "в нас є кращі"...
щось заболіло, але не надовго-
змінив свій паспорт й громадянство.
ні, я не впав у відчай чи в поганство...
ну, що ж: старі заслуги всі пішли з водою,
сам постарів, душа зосталася все ж молодою.
і мови не забув, і далі викладаю,
на Київ я образи не тримаю-
старі заслуги- то стара вода,
вітри обіцянок і тогочасних діянь-
спасибі КЛДУ, Ісусу і Марії!
збуваються пророцтва й мрії,
коли терпіння маєш і надію.
Іван Петришин
радий, що дла вас це цікаво. інших може не цікавити з багатьох причин: 1. нема часу; 2. не хочуть читати; 3. не знають, де; 4. не вважають за потрібне; 5. читають інших; 6. самі пишуть і читають лише своє; 7. читають усіх, тільки не мене; 8. вони є ґеніями, а я - ні; ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")