Скажи,клене...
Cкажи,клене.
В Прибилові у гаю,
Де клен розростався
Здибав дівчину свою
Вперше закохався.
Ой дівчино,дівчино
Я тебе попрошу
Завтра підем у кіно
На драму хорошу.
Де сільрада у селі
Буду я чекати
А чи дозвіл дасть мені
Моя рідна мати.
Надвечір’я у неділю
Дівча ще не знає
Стоїть мати на подвір’ї
Її не пускає.
Чи то сон такий наснився
Місяць виглядає
Хлопець в дівчину влюбився
Та мати не знає.
Клене,клене-не шуми
Зорі не згасають
Чому клене,такі сни
На світі бувають.
Додав: 0997030561 (19.10.2015)
| Автор: © Володимир Олійник
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА