ДОРОГА (посвята)

Із поміж тисячі доріг,

Тільки одна вела додому,

А я блукав, минув поріг

І вибрав стежку невідому.

Крута та стежка. Біль, жалі...

Не раз я падав, піднімався,

Та я ішов, бо там вдалі,

Закрут знайомий увижався.

І думав я, зійде зоря,

Освітить дім, де батько й мати

Чекають сина. А де ж я?

Я в чужині в душі розп`ятій.

Мов ланцюгом прикутий тут

Живу. Летить життя роками.

Додому йти? Не повернуть

Минулих літ ,що за горами!

Не розірву душі навпів,

Рідню вже й тут велику маю,

А там де мій дитячий дім,

Ніхто мене вже не чекає!

Та я дорогу віднайду,

Оту, якою всі підемо,

Рідню зустріну , обійму,

У вічність разом попливемо!